Болить
Яскраво-біла кімната. Неприємно рожеві штори. Якісь хворі рослини. Підвіконня.
- Болить?
- Ще й як болить. Як вогнем пече.
- А що таке? Невже хвороба?
- Так, хворію.
- То ти ж до мене як до лікаря прийшов? Ну то давай перевірю тебе.
Холодний метал. Глибокі і часті вдихи-видихи. Крижане повітря. Мокрі чайні очі. Мутний погляд. Якісь записи.
- Ти здоровий. Це я тобі як лікар кажу.
- А я тобі як людина кажу: я хворію. І серце болить.
- Та чого ж йому боліти, як ти здоровіший за будь-кого?
- А, то ти мене не зрозумієш.
- Чого б це мені тебе не розуміти?
- Ти дивишся на мене, як лікар на хворого. А я - як закоханний на коханого.
- То ось чого...
- Саме того. Я ж благав тебе не забувати тих слів. Їх так важко сказати.
- Я пам'ятаю.
- А чому ж так ставишся до мене?
- Як?
- Ніяк... Забудь. Бувай.
- А...
- А серце все одно болить.
- Болить...
Двері. Коридор. Солоні сльози. Прокляття. Знову двері. Вулиця. Пуска холодна квартира. Комп'ютер. ICQ. Непотрібні контакти. Сум.
- Болить. Серце болить. Дуже...