Творчество - моє життя. Не знаю, чи можна ще якось охарактеризувати це слово, але для мене це й справді життя. Я не знаю, що зі мною буде, якщо я полишу писати. Та і взагалі без творчості життя стане сірим, безнадійним... ніяким.
Рассказы - те, що я створюю) Точніше намагаюсь створювати. Мені багато хто каже, що в мене чудово виходить. Так, це приємно чути. Але мені ще вдосконалюватись, і вдосконалюватись, і вдосконалюватись. Зараз дещо починаю писати. Сподіваюсь, у мене вийде. (До речі, Гоку, мені потрібна буде твоя допомога де в чому).
Песок - час. Для мене час - це пісок, а пісок - це час. Як не дивно, проте я згоден з цитатою Макса Фрая: "...Есть те, для кого время подобно земле, вернее, песку или пыли: оно кажется им одновременно текучим и неизменным. Им принадлежит честь изобретения песочных часов; на их совести тысячи поэтических опытов, авторы которых пытаются сравнить ход времени с неслышным уху шорохом песчаных дюн. Среди них много таких, кто в юности выглядит старше своих лет, а в старости – моложе; часто они умирают с выражением неподдельного изумления на лице, поскольку им с детства казалось, будто в последний момент часы можно будет перевернуть…" І знаєте, це правда. Я справді гадаю, що в останню мить все можна будет повернути.
Печаль - до 12 років крокувала поруч зі мною. Завжди. Та й зараз частенько ми прогулюємось разом, але як приятелі і вона мене майже не чіпає. Майже. Хоча то таке. Проходить швидко...)
Надежда - я завжди собі повторюю слова Махі Аінті: "Надежда глупое чувство", проте багато сподіваюсь. Смішно, проте всі люди на зось сподіваються. Чекають чогось. Але нажаль...)
Вера - вірити треба. Кожній людині треба у щась вірити. Не обов'язково у Бога чи Будду, ні. Просто у щось. Я, наприклад, вірю у Долю, хтось вірить у себе... Людині треба у щась вірити, щоб жити. Ні, не так... щоб вижити.
Дроу - *тихо сміється* О так, улюбленна раса. Жорстока, вкрай горда і дуже войовнича. І все одно улюбленна... ^^'